|
Про 10-річчя зустрічей в нашому місті у українського подвижника Валентина Іващенка та сумні думки не з приводу цього
заходу...
Наближається черговий день українських вечорниць. Це слово стало
звичним і в Петербурзі. Починаючи з 1996 року вечори, задумані
Валентином Іващенком, успішно проходять в нашому місті. Ціль їх ясна
"як божий день" - це дати можливість українцям поспілкуватись,
послухати чарівні українські пісні, почути українську мову, самому
порозмовляти, доторкнутись до звичаїв, традицій свого краю, показати
свої здібності як в народно-прикладному мистецтві (на вечорах
організовуються виставки), так і в співах та читаннях віршів.
Ну, а де ще потанцюєш гопака, польку? За 10 років гості вечорниць
побували на українському весіллі, на "святі врожаю", Різдва, Паски,
"святі жайворонків", "святі Матері", дні святого Миколая, св.
Валентина і т.д. Вечорниці відвідували представники
азербайджанської, грузинської, польської, німецької, татарської,
білоруської башкирської і т.д. діаспор Санкт-Петербургу. Так що
"Вечорниці у Валентина" стали інтернаціональними в кращому розумінні
цього слова, за що відміченні "Лігою націй" міста. А
перелік артистів, які відвідали вечорниці, займе мабуть не менше
сторінки.
Але на цьому фоні головною фігурою все-таки виступає заслужений
артист України Георгій Кузовков. Його яскраві
виступи назавжди запам'ятались усім гостям, особливо коли Георгій
Васильович співав "Реве та стогне Дніпр широкий" разом з залом, або
Різв'яний Тропар. Мабуть яскравими вечорницями були вечори, в яких
співала народна артистка України і Росії, солістка Большого театру
(м. Москва) Галина Чорноба, коли елементи виставки
"Свят-вечір в українській хаті" показувала самодіяльна трупа
народного театру під керівництвом Галини Красиліч-Кролевець,
і, певно, різдв'яна програма школи знаменитого Кубанського козачого
хору (м. Краснодар). Не можливо не відмітити і заслуги в організації
цих вечорів постійної господині Марії Іващенко, організатора
виставок виробів народно-прикладного мистецтва та
подарунків-сувенірів для гостей, художника Оксани Іващенко,
керівника музичних програм, композитора Віолети Гріневич,
відеооператора Володимира Федорощака.
На жаль, не зважаючи на успіх "Вечорниць у Валентина", за всі
роки їх існування не знайшлось жодного заможного українця, який
виступив би в ролі мецената-спонсора цього, безперечно, необхідного
для української діаспори Санкт-Петербургу заходу.
Адже за відсутністю в місті державної підтримки національних
меншин, всі діаспори Санкт-Петербургу виживають по одинці, за
рахунок своїх держав, або спонсорів. Але в найбільшій діаспорі міста
поки що не має свого Пророка.
Залишається лише надія, що позитивні політичні переміни в Україні
позитивно вплинуть і на зовнішню політику відносно зарубіжних
українців, і появиться давно уже вимріяний Український
культурний центр в Санкт-Петербурзі.
"Дурень думкою багатіє" вчить українська мудрість. Невже всі
інтузіасти українського відродження так і залишаться в ролі тих
самих дурнів?
P. S. Лише за 2000-2004 роки
1) Відійшли від активної громадянської роботи в українській
діаспорі:
- Олександр Стащак, редактор українського дайджесту
"Забута країна",
- Тетяна Лебединська, письменник, кандидат філософських
наук,
- Олександр Дорошенко, поет,
- Олена Захарченко, журналіст, поет,
- Микола Коваленко, художник,
- Галина Красиліч-Кролевець, поет, співачка, режисер,
- Валентина Коваленко, юрист
- Ігор Мацієвський, композитор, і т.д.
2) Розпались, саморозпустились:
- Товариство ім. Т. Г. Шевченка;
- Фонд української культури Санкт-Петербургу і Ленінградської
області;
- Організація українського національного руху,
- український клас школи № 595
- український хор м.
Санкт-Петербургу...
http://www.ukraintsy.spb.ru/cgi-bin/news.pl?show=news&action=view&num=57 | 
Дорогії земляки!
Надсилайте свою інформацію - ми постараємось розміщати її
на наших сторінках:
ПИШІТЬ НАМ
: 
