Просимо допомоги

  Сьогодні:
ЗМІСТ


Цікавинки:

НОВИНИ
з усього світу:
Батьківщина (Камчатка)

Вербиченька (Татарстан)

Інформацію про помилки та недоліки функціювання Web-сайту, просимо присилати на адресу: E-mail:o-kostopil@yandex.ru

O-KOSTOPIL - УКРАЇНЦІ РОСІЇ

Дорогії земляки!
Ми розміщуємо новини про життя українців з усього світу.
Надіємось на співпрацю.
Надсилайте свою інформацію - ми постараємось розміщати її на наших сторінках:
Бажаємо всім щастя й успіхів !!!

Кубанський рушничок
31.03.06  

Герб  КраснодараПро презентацію нової книжки «Рушничок на кілочку. Кубанські народні прислів’я”

Переднє слово

Прислів'я, що подаються у цій збірці, записані переважно в моїй станиці Саратовській. Саратовська (до 1867 р. Псекупська) була заснована й заселена у 1864 році вихідцями з таких чорноморських станиць: Пашківської, Тимошівської, Єлизаветинської, Мар'янської, Ведмедівської, Новоджереліївської, Батуринської, Канівської, Старотитарівської, Старовеличківської, Поповичівської (від 1957 р. - Калінінська), з однієї лінійної станиці - Теміжбецької, і з села Янківка Васильківського повіту Київської губернії. Отже, до останнього часу тут переважав український етнічний елемент, тому більшість прислів'їв занесено з України. Звичайно, у своєму повсякденному мовленні навіть україномовне населення часто вживає й суто російські прислів'я та приказки. Приблизно на два українських прислів'я можна почути одне російське. В мові російськомовного населення наші прислів'я теж вживаються, але зрідка У збірнику не подаються приказки та інші ідіоматичні вислови, яких записано в кілька разів більше. Автор трактує прислів'я скоріше як фольклорний жанр, що має закінчену побудову, складається, як правило, з одного речення, і яке в живій мові вживається як окреме речення, а не в складі іншого речення чи фрази. Цим вони, на наш погляд, відрізняються від приказок.

Приклади прислів'їв: вік мак не родив і голоду не робив; без одного жида ярмарок буде; вора нема, і батька вкрали.

Приклади приказок (ідіом): на дикій козі не під'їдеш  (там така цяця, що до неї на дикій козі не під'їдеш), шмаленого вовка не бачить (ти ще, видно, шмаленого вовка не бачив, а мене берешся учить).

Прислів'я дуже важко "витягати" з людей, їх можна почути тільки при розмові. На запитання "Які Ви прислів'я знаєте?" мало хто може назвати більше 4-5. Цим їх записування дуже відрізняється від решти фольклорних жанрів і наближається до діалектологічної праці.

Десь 20% прислів'їв почуто від жителів і уродженців станиць Мар'янської, Єлизаветинської, Новомишастівської, Дербентської, Сіверської, мм. Краснодара і Сочі. Ще три прислів'я почуто в станицях Охтанизівській і Тамані Темрюцького району.

До деяких із прислів'їв додані коментарі укладача - всяке згадане прислів'я у простих людей часто викликає якісь асоціації, спогади, емоції.

Юрій АЛМАЗОВ.

Запорожці, яких доля закинула понад два століття тому на Кубань, а також пізніші переселенці з України, принесли з собою всі традиції козацтва, сам етнонім "козак", рідну мову, що й досі побутує в кубанських станицях, особливо в західній частині краю. Репертуар знаменитого Кубанського козачого хору здебільшого становлять українські пісні, та й на родинних святах однією з найулюбленіших є "Варенички". До речі, саме на Кубані відкрито та успішно функціонують відділення такого стовідсоткового українського народного інструменту як бандура - в Краснодарській школі народного мистецтва при Кубанському козачому хорі та на факультеті традиційного мистецтва Краснодарського університету культури. Ще в середині XIX ст. кубанський історик та етнограф Іван Попка писав про кубанських (тоді - чорноморських) козаків, що у них збереглись "под военной кавказской оболочкой черты малороссийской народности в нравах, обычаях, поверьях в быту домашнем и общественном. Напев на клиросе, веснянка на улице, щедрованье под окном, жениханье на вечерницах, и выбеленный угол хаты, и гребля с зелеными вербами, и вол в ярме, и конь под седлом - все напоминает вам на этой далекой кавказской Украине гетманскую Украину, Наливайка и Хмельницкого". Кажуть, що народ живе, поки живуть його пісня, що її співає матуся над колискою, та казка, через мову та образи якої дитина робить свої перші кроки у пізнанні розмаїття світу. Сюди ще можна додати - прислів'я та приказки, елементи народної вишивки, одягу, архітектури та побуту... У наш час, коли, з одного боку, у світі розмиваються самобутні риси етнічних культур, дедалі менше лишається носіїв такого давнього жанру автентичного фольклору як прислів'я та приказки, з другого боку, зростає інтерес до етнічних коренів, до етнічної культури в цілому. Тому маємо сподівання, що пропонована увазі шановного читача збірка кубанських прислів'їв дозволить певною мірою зберегти для нас цю мудрість висловів предків.

Кубанский рушничок

У цій книзі під терміном "кубанські прислів'я" маються на увазі прислів'я, записані на чорноморському (кубанському) діалекті української мови від мешканців кубанських станиць, які в побуті послуговуються цим діалектом. На ньому ж написані есе Юрія Алмазова до 15 прислів'їв, що подаються лише в оригіналі - без перекладу російською чи англійською мовами.

Окрім лексичних особливостей, автори намагалися максимально передати фонетичну специфіку кубанського діалекту (кужух, шо, білше, тіки <тільки>, паганий). Однак, для передачі ненаголошених фонем [е] та [й], що вимовляються як щось середнє між ними (["е" з призвуком "и", "и" з призвуком "е"], а в слові мені, під впливом наступного наголошеного [і], навіть як [м'ін'і]), ми керувались традиційним написанням (Тетяна, а не Титяна; тіки, а не тіке).

Автори не ставили собі за мету (та це й неможливо) показати всю різноманітність тематики або ж дослідити джерела походження кубанських прислів'їв. Однак навіть побіжне їх зіставлення з загальноукраїнськими прислів'ями показує, що переважна більшість записаних у кубанських станицях прислів'їв відомі по всій Україні, а не тільки на Полтавщині чи Чернігівщині, звідки переїхали на Кубань предки сучасних мешканців цих станиць. Опитування, проведене у селі Микуличині на Гуцульщині, показало, що більшість із представлених у цій книжці прислів'їв відомі та використовуються місцевими жителями, хіба що з незначними відмінностями лексичного чи граматичного плану, зумовленими особливостями місцевого побуту та говірки. Деякі прислів'я є суто кубанськими, народженими вже після переселення сюди чорноморських козаків. Напевне, ще чекає на свій час дослідження походження кубанських прислів'їв - яку їх частку складають загальноукраїнські, яку - власне кубанські прислів'я, скільки їх співпадає з відповідними російськими прислів'ями, які з них запозичено з інших мов, з Біблії тощо, однак ми сподіваємось, що ця книжечка може надати цікавий матеріал для таких досліджень.

Відомо, що перекладати фразеологічні одиниці, особливо образні, до яких належать і прислів'я та приказки, надзвичайно важко. Це пояснюється тим, що вони мають яскраво виражений національний (етнічний) характер, послуговуються реаліями, а через них - асоціаціями, що є унікальними для даної етнічної групи і тому часто незрозумілими для носіїв інших мов. Стиль мовлення та багатозначність теж ускладнюють адекватний переклад прислів'їв на інші мови. До речі, визначення самих понять "прислів'я'' та "приказка" у різних авторів різне. Наприклад, Кембриджський міжнародний словник англійської мови визначає прислів'я як "коротке речення тощо, зазвичай відоме багатьом людям, що містить щось загальновживане чи дає якусь пораду", а приказку - як "добре відоме мудре висловлювання, значення якого часто відрізняється від значень його слів-компонентів". У книзі "Прислів'я та приказки" як прислів'я, так і приказка визначаються як "жанри фольклорної прози", "сталі образні вирази", при цьому прислів'я являє собою твір "узагальнюючого характеру", має форму "логічно завершеного повного судження (речення) з висновком, складається переважно з двох частин і, як правило, вживається в переносному значенні", а приказку визначено як "вислів констатуючого характеру, що має одночленну будову, нерідко становить частину прислів'я, але без висновку, і вживається в переносному значенні". В багатьох випадках досить важко встановити чітку межу між прислів'ям і приказкою (деякі з представлених тут прислів'їв можуть трактуватись як приказки, напр. Ні сіло, ні впало).

Як уже було сказано, прислів'я мають яскравий національний характер, Саме щоб передати його, донести асоціативні ланцюжки між словами - компонентами кубанського прислів'я - до російсько- чи англомовного читача кожне прислів'я супроводжується, наскільки це можливо, буквальним перекладом російською та англійською мовами. Це видається важливим для пояснення характеристичних особливостей менталітету сучасних мешканців Кубані, оскільки, як слушно зауважує Я. Радевич-Винницький, різним є "трактування ментально-характерологічних особливостей народів на рівні побутової свідомості - у системах стереотипів, оцінок і самооцінок, які зафіксовані в анекдотах, прислів'ях... казках та інших жанрах фольклору". При цьому ми вважали за необхідне подати англомовному читачеві бодай коротке пояснення реалій типу станиця, хутір, адже простий їх переклад (скажімо, village) не передає ні особливостей того, що ці поселення стосуються саме станів козаків чи іногородніх (а також, ким власне були ці козаки чи іногородні), ні відмінностей між цими двома типами поселень як такими. Тому в цьому випадку саме транскрипція, поєднана з приміткою-поясненням (чи описова перифраза), дає можливість донести до англомовного читача живий образ прислів'я «Корова любе хутір, а баба – станицю».

У кожній національній системі є властиві власне і тільки їй зв'язки та паралелі. Наприклад, у прислів'ї "Хай буде гречка маком!" йде мова не тільки про те, що у суперечці хтось знехотя нібито погоджується з аргументом свого співрозмовника, лишаючись, проте, при своїй думці (адже гречка як сільськогосподарська культура ніколи не буде маком). Справа в тім, що для українців гречка здавна була чи не найціннішою сільськогосподарською культурою, недарма українських селян називали "гречкосіями". Тому, називаючи "гречку" "маком", ми применшуємо цінність чогось істотного, важливого. Звичайно, для англомовного читача ці дві культури позбавлені таких конотацій, і він без додаткового пояснення навряд чи зрозуміє, з якого це дива злак "гречка" (buckwheat) мав би стати "маком" (рорру).

У різних мовах семантично близькі прислів'я можуть по-різному осмислювати один і той самий образ, тому встановлення міжмовних паралелей також важливе для релевантного зіставлення прислів'їв у цих мовах. З цією метою, окрім буквального перекладу прислів'я, в багатьох випадках подається його англійський семантичний еквівалент, рідше - також і російський (як правило, для розуміння кубанського прислів'я російськомовному читачеві достатньо його перекласти буквально, бо якісні оцінки компонентів прислів'я будуть йому зрозумілими). Окрім того, до деяких прислів'їв подаються їх варіанти, які можуть побутувати як на Кубані (напр., у кубанського фольклориста Олександра Півня читаємо: Звання козаче, а життя собаче, в той час як від респондента почуто: Козаче-козаче, життя твоє собаче!), так і в Україні (напр., почуте на Кубані: “Сиди, Векло, ще не смеркло”, і його український варіант: “Сиди, Тетяно, бо ще рано”).

Не менш важкою справою було перекласти прислів'я "до імен" (О. Півень): адже антропоніми тут здебільшого вживаються задля рими у внутрішньофразовому контексті, а також деколи мають вторинну номінативну функцію, вказуючи на приналежність "героя" прислів'я до певної статі й відзначаючи певні характеристики поведінки, притаманні даній статі й тому носієві даного імені. Тобто, антропоніми у прислів'ї максимально семантично спрощені, їх роль зводиться до функції займенника хтось (А ти, Марку, грай). Формальна транскрипція англійською власних імен, особливо їх здрібніло-пестливих варіантів (Панько, Савка), чи написання їх згідно з принципом етимологічної відповідності (Савка - Sabas) навряд чи стануть у пригоді англомовному читачеві. Тому в перекладах таких прислів'їв власні імена або ж замінялись антропонімом, використаним в еквівалентному за змістом англійському прислів'ї (Наша Парася на все вдалася - Our Paul is clever at anything), або ж етимологічно відповідним йому поширеним англійським ім'ям (Хома - Тот, Тhотas), або іншим часто вживаним англійським власним ім'ям, що має вторинну номінативну функцію, подібну до такої ж функції імені у прислів'ї-джерелі (По Савці й свита - Such Ted such his coat, при цьому мається на увазі, що Савка і Теd, раніше поширені серед селян, передбачають певні асоціації з соціальним статусом носіїв цих імен) При цьому в перекладі довелось "пожертвувати" національно-мовною ознакою "героя" прислів'я

Автори вважали за доцільне зберегти в перекладах уживані в кубанських прислів'ях етноніми (напр. , Греки і вірмени - всі до мене!), незважаючи на те, що часом вони забарвлені негативно, адже їх уживання зумовлене поза мовними причинами історичного стану, навіть якщо такі причини вже не діють. Тому такі прислів'я не є, кажучи по-сучасному, "політкоректними". В них, знову ж таки, проявляється національна ментальність кубанців, адже оцінки етнічною групою якихось рис інших етнічних груп, по-перше, відрізняються від самооцінки (за принципом "ми - не-ми"), і, по-друге, вони є проявом характеристики власне цієї етнічної групи. Понад півтора століття тому було підмічено, що характерною рисою козаків є те, що вони вміють як хвалити себе, так і кепкувати з себе: "Черноморец, когда он создан с головой светлой и сердцем возвышенным, осмеет недостатки и слабости в отце родном, разругает низкое свойство и гадкий поступок в родном брате. Нельзя ручаться, чтоб он прикрыл упившегося Ноя" (І. Попка).

Видається, що навіть така невеличка за обсягом книжка зібраних кубанських прислів'їв ставить для дослідників цілу низку запитань - від глобального масштабу (чи вбереже Кубань свою глибоку культуру, що сягає корінням архаїчних джерел побуту, звичаїв запорозьких козаків, збагачену культурою та традиціями росіян, Адигів, вірмен та інших етносів, що населяють Кубань, культури яких, попри всі історичні катаклізми, дійшли до наших днів? Яка подальша доля колоритної кубанської говірки, якою ще бабуні говорять до своїх онуків, якою ще жінки балакають у станицях, на відміну від міст, де всі разговаривають?) і до суто філологічних проблем походження, перекладу, синонімії прислів'їв як одного з фольклорних жанрів де сконцентровано мудрість народу.

Хотілося б, щоб цей кубанський строкатий рушничок ще довго висів у нас на кілочку

Володимир ПУКІШ

Ivan Ivanov visnik@rambler.ru

“Вісник Товариства українців Кубані”

№ 4 (44) – 2005 р.

visnik@rambler.ru

ПИШІТЬ НАМ :  


Ім'я:
E-mail (обов'язково):
Регіон:
Текст:


 


Виступити на Форумі >>>

ПОГОДА
ОГОЛОШЕННЯ:

Пряме спілкування.
КОРИСНE:
ВИРОБНИЦТВО:

Підприємства Костопільшини

Найди собі роботу в Україні
* Пошук праці. Вакансії
* Центри зайнятості Рівенщини

© О-Костопіль



Регіональний інформаційний портал: РІВНЕНЩИНА
Сайт управляется системой uCoz