 Михайло
Гурин – уродженець Березнівського району, все своє життя присвятив
будівництву. Закінчивши будівельний факультет Українського інституту
інженерів водного господарства, працював головним будівельником і
технологом Рівненського домобудівного комбінату, шість років – головним
інженером управління капітального будівництва міськвиконкому. Це був
період, коли місто вирішувало житлові проблеми городян. А вже 18 років
Михайло Арсентійович очолює колективне підприємство
“Ніко”.
Завдяки якісному проведенню
будівельних, проектних робіт, виробництву широкого спектру матеріалів для
благоустрою підприємство завоювало славу на теренах Рівненщини, в Україні
та за кордоном. Саме в період розквіту фірми 27 липня в колі великої
родини, щирих і відданих друзів і колег, партнерів по бізнесу Михайло
Гурин відзначить свій 60-річний ювілей. Без сумніву, що в цей день будуть
найщиріші привітання, спогади, побажання здійснення великих планів у
майбутньому. До цих вітань приєднується й колектив нашого тижневика,
бажаючи, щоб на своїй 60-річній ниві Михайло Арсенович нажав ще не одну
копу успіхів, і пропонує читачам розповідь про Михайла Гурина та його
дітище – фірму “Ніко”.
Історія без ностальгії, але з приємними
спогадами Трудова біографія Михайло Гурина як
будівельника настільки насичена й різноманітна, багата важливими подіями,
що вирізнити щось головне в ній зараз тяжко. Мабуть, основним було те, що
кожен її етап - це улюблена робота, бажання будувати, творити, прикрашати
місто, давати людям житло. Так було до 1988 року, коли в душі почав
відчувати невдоволення: в будівельній галузі впроваджували різноманітні
обмеження, бракувало якісних матеріалів, професія будівельника втрачала
престижність, а люди - заробіток. Саме тоді почався масовий рух зі
створення кооперативів. У його потік потрапив і Михайло Гурин, створивши
власне підприємство з короткою й лаконічною назвою “Ніко”.
 - Займалися
будівельними матеріалами, - розповідає Михайло Арсентійович, -
будівництвом, благоустроєм, яке в той час було найбільше запушене. Адже,
крім асфальту, будівельники нічого не могли запропонувати споживачам. Ми ж
перші взялися виготовляти бетонні фігурні елементи мощення. Першим
об'єктом став санаторій “Червона калина”, територію якого впорядкували.
Там і зараз через стільки років наша продукція надійно служить людям.
Потім зробили проект реконструкції бази відпочинку “Сосновий бір” одного з
рівненських підприємств. Першу чергу його здали в експлуатацію, за що
отримали диплом першого ступеня та грамоту Держбуду України й замовлення
на проект другої черги. У 1997 році проект виконали, щоправда, втілити
його в життя не вдалося - помінявся власник і на фінансування не виділили
грошей, - з ноткою жалю в голосі сказав Михайло Арсентійович, хоча
враз гордо додав, що цей проект сучасний і
нині.
Таким був початок. Михайло Гурин з
колективом “Ніко” став першопрохідцем у багатьох справах. Споруджували
перші системи супутникового та кабельного телебачення, першу й єдину в
Рівному станцію супутникового зв'язку для Економбанку, колектив “Ніко”
врятував сотні аварійних будівель та споруд, підсиливши фундаменти. Проте
про пройдене говорив неохоче. А от на запитання “Які все-таки в душі
будівельника залишилися яскраві етапи життя?”, усміхнувшись,
відповів:
- Я не відчуваю ностальгії за
Союзом, але тоді будівельники цінувалися значно вище, ніж тепер.
Найцікавіший же відрізок трудової біографії - це робота на домобудівному
комбінаті. Мені поталанило брати безпосередню участь у створенні
будівельного підрозділу комбінату практично на порожньому місці; вчитись
самому, а потім вчити робітників новим професіям, яких до цього ні в
місті, ні в області не було; придумувати та впроваджувати устаткування,
інвентар, інструмент для виконання нових технологічних процесів. І йдеться
не про десятки працівників - лише в будівельному підрозділі, який я
очолював з дня створення, трудилося понад 800 осіб. За три-чотири роки
домобудівний комбінат став одним із кращих в Україні та Союзі. Нас
нагороджували перехідними прапорами за перемогу в соцзмаганні, але
найважливіше, що мешканці Рівного та області отримували втричі більше, ніж
до створення комбінату, комфортабельного за тодішніми стандартами
житла.
Коли ж можливості подальшого
нарощування обсягів будівництва наштовхнулися на неспроможність заводу
крупнопанельного домобудування виробляти більше збірних елементів, я
обійняв посаду головного технолога й очолив проектування та здійснення
реконструкції заводу. Це дозволило збільшити обсяги будівництва житла з 80
тис. квадратних метрів у рік до 140
тисяч.
Але виявилося, що для спорудження
такої кількості житла не вистачає проектів і будівельних майданчиків. Тоді
й попросився на вільну посаду головного інженера управління капітального
будівництва міськвиконкому, яке вирішувало ці питання. На щастя, мій
прихід на цю посаду збігся в часі з приходом на посаду міського голови
Віктора Чайки. Тому вирішити проблеми проектів та будівельних майданчиків
під його патронатом вдалося навіть швидше, ніж я сподівався.
 Напевне,
найпам'ятнішим залишився епізод, коли Київський інститут інженерних
досліджень заборонив будівництво мікрорайону “Північний” через імовірність
розвитку карстових і суфозійних процесів. Нам довелося докласти неймовірні
зусилля для того, щоб зняти заборону, причому все це відбувалося в умовах
жорстокого цейтноту.
Хоча все це справи
давні, але приємно усвідомлювати, що місто, а отже й управління
капітального будівництва і я в його складі за п'ять років першого періоду
головування Віктора Чайки наростили обсяги житлово-цивільного будівництва
з 18 до 37 мільйонів карбованців на рік.
Мрії втілились Михайлові Арсентійовичу, як
і будь-якому будівельнику, хотілося споруджувати житло не лише
крупнопанельне, а й індивідуальне, проектувати оригінальні споруди,
прикрашати місто так, щоб воно було красивим і неповторним. Ці мрії він і
втілив у колективному підприємстві “Ніко”, яке вже 18 років працює на
ринку будівництва та будівельних матеріалів. За цей час здали в
експлуатацію понад 500 об'єктів будівництва та благоустрою в Рівному та
області, по всій Україні, зокрема в містах Києві, Львові,
Севастополі.
- Це своєрідний підсумок нашої
діяльності, - розповідає Михайло Гурин, - а починали з виготовлення
елементів бетонного фігурного мощення тротуарів, доріжок. З 1991 року
взялися за виготовлення гранітної бруківки, орендуючи виробниче приміщення
в Сарненському районі, а тепер уже маємо власну виробничу базу в с.
Малинськ Березнівського району. На італійському та німецькому обладнанні
щомісяця виготовляємо майже 150 тонн якісної гранітної бруківки та понад
4000 м квадратних бетонної вібропресованої. Виготовляємо бортовий і
газонний камінь із природних матеріалів, плитку гранітну різної фактури,
інші матеріали на замовлення забудовників. Зокрема, пропонуємо бруківку
базальтову, гранітну, різних кольорів і розмірів, бордюри базальтові,
гранітні (поліровані, термооброблені, бучардовані), стовпчики гранітні
бучардовані різної висоти, плитку гранітну з фактурою “скеля”, підвіконня,
сходи. Майже 70 відсотків продукції використовується в Україні, решту
експортуємо в Німеччину, Італію, Литву, Польщу та
Росію.
Зараз фірма “Ніко” випуск бетонної
плитки почала скорочувати, а нарощують кам'яну, бо вважають, що за нею -
майбутнє, вона щороку користується все більшим попитом, хоча й на 75-80
відсотків дорожча від бетонної, проте довговічна, переживе не одне
покоління.
 Якщо ж ознайомитися з асортиментом
продукції “Ніко”, то можна сказати, що він задовольнить будь-якого
споживача. А ще, за словами Михайла Арсентійовича, його колектив багато
проектує - від житла, різних котеджів до виробничих приміщень. Зокрема,
проектували заводи з випуску маргарину, завод кам'яних виробів (м.
Костопіль), чимало нестандартних складних і цікавих з погляду архітектури
споруд, деякі й самі будують. Зараз, наприклад, проходить експертизу
проект забудови кафе “Іолланта”, автор якого архітектор Еміль Юрчук. У
ньому “ніківці” використали новий напрям у проектуванні - складні
інженерні конструкції. Ця будівля стане окрасою перехрестя вулиць Данила
Галицького та Степана Бандери.
А що ще в
Рівному втілено руками цього колективу? Як розповів Михайло Гурин, лише за
останній рік оздобили меморіальний комплекс на Дубенському кладовищі
гранітною бруківкою, благоустроїли вхід у поліклініку на вул. Драгоманова,
багато оздобили красивим природним каменем фасадів, інтер'єрів приватних
забудов. І не тільки в Рівному. Серед будівельних об'єктів у їхньому
активі оздоблення дачі відомого нафтового магната Росії пана Сафіна,
батька співачки Алсу. Так що хороша слава про фірму, її якісний матеріал і
сумлінних трудівників відома далеко за межами
Рівненщини.
А яка невтілена в життя мрія
Михайла Гурина в Рівному? Їх багато. Михайло Арсентійович, було б у
міської влади фінансування, готовий з колективом багато зробити, щоб місто
радувало нас своєю красою й неповторністю. Його погляди в цьому плані
цілком збігаються з мріями міського голови Віктора Чайки, адже недарма в
приміщенні міськвиконкому висить чудове фото (щоправда, поки що це
комп'ютерна графіка) мощення майдану Незалежності. Картина красива й
зваблива, потрібні лише кошти й майдан “одягнуть” у якісний, красивий і
довговічний камінь.
За сімейним підрядом Характеризуючи
Михайла Гурина, який у будівництві працює вже сорок років, можна сказати,
що він - будівельник-трудоголік, знає всі етапи будівництва й цінує
улюблену професію. А роботу в “Ніко” організував за своєрідним “сімейним
підрядом”. Поруч із ним трудиться дружина
інженер-конструктор-проектувальник Ніна Василівна, дві доньки Оксана й
Тетяна - бухгалтерами, а зять Сергій - заступником з будівництва.
Допомагає й другий зять Андрій, якому небайдужі справи в “Ніко”. Всі вони
дружно працюють, вносять нові ідеї в розвиток фірми і втілюють їх у життя.
Разом із ними Михайло Арсентійович втілює ще одну мрію - споруджує дім на
дві сім'ї, де використають усі можливості сучасного будівництва й
матеріалів з натурального каменю в тому числі. Отож від усієї душі
хочеться побажати ювіляру багато сил і енергії ще на довгі щасливі роки
життя, на зведення й благоустрій ще не однієї будівлі чи території,
отримати радість від трьох онуків і онучки, яких допомагає
виховувати.
* * *
Валентина ПОГОНСЬКА
http://www.7dniv.rv.ua/28_06/8_1.html
|
Хочете відправити свої
спогади ? Просимо !